Ща таке бітумна черепиця?

Дахові покрівлі влаштовують різними способами. В минулі часи і століття вкривали хати соломою, очеретом, деревиною. В індустріальну епоху навчилися робити цементні вироби у форматі шиферу. Будинки вкривали раніше і продовжують це робити і нині – залізними та мідними листами.

Сучасний підхід до влаштування покрівель передбачає використання технологічних виробів. Ще наприкінці 19 століття в Америці винайшли метод виробництва бітумної покрівлі. Спочатку за основу брали картон та змащували його природним бітумом. З часом розвитку технологій на заміну картону з’явився метод виробництва основи для бітумної покрівлі зі склополотна. Це стало революційним винаходом, адже вплинуло на термін використання бітумної покрівлі.

Бітумна черепиця розповсюдилася в Європі у другій половині 20 століття, а в Україну прийшла зовсім недавно – років 20 тому. Але такі дивні на початку своєї української історії дахи з бітумною черепицею зараз нікого не дивують, а навпаки – захоплюють красою та безмежними можливостями використання на конструкціях будь-якої складності.

Виготовляють черепицю зі скляного полотна, модифікованого бітуму, натуральної кам’яної крихти та клею. Структура виробів досить проста і зрозуміла, хоча виробництво кожної речовини є складним технологічним процесом. Розвиток технології відбувається інтенсивним шляхом. Виробники не чекають чудесних випадкових відкриттів, а цілеспрямовано інвестують в наукові дослідження щодо вдосконалення виробництва. Сучасна бітумна черепиця від світових брендів розрахована на тривале використання з функцією захисту дахів від будь-яких природних і штучних впливів . Термін служби вираховується вже не роками, а десятиліттями надійної служби на даху. Кожен зі складових елементів бітумного виробу спрямований на покращення захисних властивостей черепиці. Продукт купують і влаштовують з нього покрівельні покриття, тому що знають про його здатність тривало та ефективно протистояти зовнішнім кліматичним та фізичним загрозам. Склад основних елементів бітумної черепиці:

склохолст – це неткане полотно, що виготовляється з хаотично розташованих скляних волокон;
модифікований бітум. Існує дві технології модифікації бітуму, тобто зміни властивостей при додаванні хімічних речовин. Перший спосіб – штучне окислення. Метод передбачає змішування бітуму з киснем. Результат процесу – багатократне посилення стабільності матеріалу та терміну служби. Другий спосіб пов’язаний з використанням полімерів – АПП (атактичний поліпропілен) та СБС (стирол-бутадієн-стирол). Полімери також покращують якість матеріалу та посилюють захисну здатність;
кам’яна посипка зовнішньої поверхні черепиці, що складається з дрібних часточок, котрі щільним шаром вкривають весь бітум, захищаючи його від ультрафіолетового випромінювання та розм’якшення в літню спеку. Найбільш розповсюджений матеріал для кам’яного шару – надтвердий камінь базальт. Сланець також використовують в виробництві черепиці, але його дрібні часточки мають іншу форму і гірше склеюються з бітумом;
клей використовують для наклеювання черепиці на суцільну основу даху. Ним змащують всю нижню поверхню черепиці або лише певне місце, що контактує з основою.

Бітумна черепиця має декоративні вирізи на відкритій частині виробів. Це може бути квадрат, прямокутник, овал, половина кола, так званий «бобровий хвіст» або будь-що від дизайнерів виробничої кампанії. Кольори черепиці наближені до природних фарб. Створювачем кольору є кам’яний шар черепиці. Саме він набуває тонування під час обробки його оскидами заліза. На дахах бітумна черепиця виглядає дуже привабливо. Вона графічним малюнком нагадує традиційну керамічну черепицю. Продукт подобається покупцям не зважаючи на деякі його недоліки:

для бітумної черепиці потрібне суцільне покриття стропильної конструкції. Його роблять з натуральної деревини, OSB плити або фанери;
обов’язково має існувати додаткове покриття даху захисним водонепроникним килимом;
кут нахилу даху не може бути нижчим за 12 градусів;
термін експлуатації в порівняння з іншими видами покрівельних матеріалів знижений до кількох десятиліть;
ремонт покрівлі є досить складний, адже заміна окремих пошкоджених гонтів черепиці пов’язана з порушенням навколишнього суцільного покрівельного шару.